Пётр Олещук: Наше общество любит моральные идеалы, утвержденные сверху

Отсюда – отсутствие своего мнения и поиск готовых ответов

Знаєте що найцікавіше в цій історії? Обговорення.
90 відсотків коментарів у ФБ, які я бачив, побудовані за таким принципом:
“дивіться я вам зараз розкажу, хто може бути, а хто не може бути моральним ідеалом, і це точно такі от люди”. І далі слідує якійсь шаблонний стереотип типу “бізнесмени не можуть бути моральними орієнтирами”, або “моя бабуся – мій ідеал”.

Моальний ідеал – питання світоглядне. Воно відображає твій світогляд. Думаю, нормально, коли не пропонують відповідей, а цікавляться критеріями і причинами вибору.

А у нас все суспільство живе за логікою бінарного мислення і “єдино правильних відповідей”. Ну щоб хтось їм чітко казав: ідеал – це Ленін, або Сталін, або князь Ярослав Мудрий. Чому? А тому!

Ця зашореність, некритичність, агресивність у “проповідуванні” думок, яких ти навіть до кінця не розумієш – це одна з світоглядних проблем України. Вона, до речі, відображається і у нашій політиці, де “месія” на “месії” сидить і “месією” поганяє.

У підсумку, що це показує про наше суспільство?
– максимальна зашореність;
– відсутність власних думок і орієнтація на “готові відповіді”, що заснвані на старезних та махрових стереотипах;
– і, як це не парадоксально, у поєднанні з нетерпимістю до чужих думок.

Читайте также

 

Редакция может не разделять мнение автора материалов. Публикации подаются в авторской редакции.