Закортіло написати патріотичний пост. Про те які в Україні розумні люди, про те як держава піклується про іх добробут. Про повагу громадян до Закону. Про любов, решт у решт, до мальовничої природи.
Три дні лягав і просинався з думкою про те, що саме написати, який привести приклад, як закликати до патріотизму. Так і не зміг. Про що писати? Про те, що більшість українців живуть в злиднях? Про те, що зневірилися в краще життя? Про те, як держава зневажає, грабує і гвалтує свій же народ? Чи може про те, що де які розумники із за кордону роблять зауваження мені за те, що розмовляю російською мовою. Так вони ж до виїзду за кордон розмовляли в Україні російською! Чи не так, пан АнатолійКрат? Тепер, ностальгуючи, ти повчаєш мене?
Прикро, але нема зрушень. З боку уряду і президента нема поваги до населення. Тому і в мене нема поваги до шобла, яке руйнує країну. Саме тому я патріот. Бо мені боляче за неньку. За Україну. СЛАВА УКРАЇНІ.
Редакция может не разделять мнение автора материалов. Публикации подаются в авторской редакции.
Подписывайся на рассылку новостей в Telegram