«Ми комуняк завжди на словах мали, а ти — по-справжньому!» – сказали зеки, які прийшли засвідчити свою повагу до Сергія Параджанова в тюрмі…
“Тіні забутих предків” – це справді шедевр! Шкода, що назва найвідомішого фільму Параджанова виявилася дуже символічною у сумну епоху сьогодення…
В ці дні ми відзначаємо роковини його народження. Сергій Йосипович Параджанов, який народився в Грузії, будучи етнічним вірменом, полюбив Україну всім своїм серцем і прославив її у своїх фільмах.
Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а великий польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.
У 1971 Параджанов був заарештований і засуджений до п’ятирічного ув’язнення за начебто гомосексуалізм, хоча в обвинувальному вироку були статті і “за спекуляцію” і “за український націоналізм”, тобто совєти заплуталися у тому, які звинувачення вони висували Параджанову. “Гомосексуальна” стаття не давала йому шансів вижити. Однак він став неабияким авторитетом у тюрмі.
Тільки завдяки міжнародній кампанії протесту Сергій Йосипович був звільнений. У одному з своїх інтерв’ю Параджанов сказав: «Всі знають, що у мене три батьківщини. Я народився в Грузії, працював в Україні і збираюся вмирати у Вірменії». 17 липня 1990 року він приїхав до Єревану, де через три дні і помер. Вічна пам’ять генію…