Вікторія МУСІЙКО
Відновлення національної самосвідомості починається зі збереження та відбудови державних цінностей та надбань, серед яких, знищені церкви.
Майже п’ять років в селі Красному Скадовського району титанічними зусиллями священника, його родини та місцевої громади будувалася церква, зруйнована в останні роки існування СРСР.
Старовинний храм був побудований в 1809 році. Зберіглася легенда про те, що 12 братів – мешканців тоді невеликого поселення – згуртувалися, аби в селі височіла прекрасна будівля православної церкви, що отримала назву на честь святого Дмитра Солунського. Якщо судити за старовинними фото, культова споруда за своєю архітектурою чимось нагадує Свято-Єкатерининський собор в Херсоні. В невеликому селі церква стала найбільшою і найкращою будівлею та центром духовного життя.
З приходом радянської влади її доля, як і доля більшості церков в державі, була трагічною. Від тоді православні служби справлялися в непристосованих приміщеннях, а будинок церкви намагалися перетворити то на солдатські казарми, то на бібліотеку, то музей.
В місцевих легендах згадується історія про те, що солдати-строковики, яких розмістили на ніч в церкві, не змогли там спати через невідомо звідки чутний, голосний церковний спів. Треба сказати, що й інші установи не прижилися в цьому приміщенні. Але підняти руку на напівзруйновану святиню все ж таки ніхто не наважувався. Так і простояла церква до 1986 року, доки наказом «зверху» місцевому начальству не поставили ультиматум, який і вирішив долю споруди. Від колись прекрасного будинку залишився тільки фундамент.
Вже в 2010 році священник Красненьського православного приходу наважився на здавалося б непідйомну справу – відбудову храму. На пропозиції місцевого начальства вибрати інше місце, отець Віктор відповів відмовою, бо був впевнений, що церква Дмитра Солунського повинна з’явитися там, де простояла більше 200 років.
Щира віра, важка праця, Божа та людська допомога зробили свою справу. В 2010 році в селі Красному відбулося освячення побудованої на фундаменті старого храму Дмитріївської церкви. Віднині мешканці села знаходяться під Божою охороною, а по святах та недільних днях мелодійні дзвони лунають по всіх околицях Красного.
Будівля Дмитріївської церкви, прикрашена гарною шестигранною дзвіницею, з дерев’яним вівтарем, з сучасними та старовинними іконами, все ще потребує допомоги. Опалення храму, розпис стін церкви, зовнішня обробка стін, та й, нарешті, підйом дзвонів на дзвіницю, – це далеко не повний перелік проблем, які постають перед невеликим та небагатим церковним приходом. Залишається сподіватися, що знайдуться небайдужі люди, які допоможуть одному з найдавніших храмів Херсонщини жити повноцінним життям!
