Мандруючи із товаришем польовими стежками за селищем міського типу Білозерка, у бік сіл Черешеньки та Зорівка (колишнє Кагановичі), натрапили на дивний природно-антропогенний об’єкт – потужну степову «пічку»…
Про термопроцеси, що здійснюються в яру, натякає вже чорнувата смуга під’їзду до нього. Але особливо вражаюча картина очікувала на нас, коли піднялись вище: глибочезна зелена балка у верхотурі, а нижче – білясто-чорне днище зі слідами згорання автомобільних шин.
Здається, побачили сиво-чорну «річку», що загрозливо вливається у красивий південноукраїнський пейзаж (див. останнє фото). Така локація могла б успішно послугувати для зйомок фільму типу «Сталкера»…
Мимоволі згадалися незабутні рядки Павла Григоровича Тичини зі шкільної програми («Дим-димок од машин… Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та…»).
Дим-димок від автошин?.. Все просто: замість клопітної здачі шин для утилізації, заїхав до яру, вивантажив шини, підпалив. Або й ще простіше: не заїжджаючи,спустив шини по схилу і – дим-димок…
Хтось «талановито» вирішив використовувати цей об’єкт як місце утилізації!
Трішки зі сфери токсикології. Як свідчать фахівці, під час термодеструкції автомобільної гуми, виділяється близько 20 різноманітних груп токсичних речовин, що, переважно, відповідають першому-другому класу токсичності (перший клас – особливо шкідливі речовини). Відомо, що продукти деструкції гуми містять високі «дози» канцерогенів(бензопірени, нітрозаміни).
«Творці» цього закопченого каньйону не переймаються питаннями екології, утилізації продукту: немає шин, нема проблеми, а ще совісті та здорового глузду. Дим та кіптява «розсмокчуться» навколишньою природою у повітрі та воді і… повертаються до нас раковими хворобами навіть новонароджених дітей…
Екологи свідчать: зношені шини є джерелом тривалого забруднення навколишнього середовища. До того ж, гума вогненебезпечна і не підлягає біологічному розкладу. Переробка шин оптимальна, оскільки шини переважно виготовляються зі синтетичного каучуку, отримуваного з нафти – не відновлюваного природного ресурсу.
Заміна складування, захоронення та спалювання раціональними технологіями утилізації актуальна екологічна та економічна проблема, оскільки «працює» на збереження природних запасів цінної сировини, стимулює розвиток ресурсозберігаючих, дешевих технологій тощо.
Компоненти зношених покришок: власне гума – вулканізована оболонка зі складною структурою, металеві бортові кільця, тонкий армодріт, синтетичні текстильні нитки армування, інші складові (наприклад, клей).
Як свідчать технологи, за умов правильної переробки, зі зношених шин можна виготовляти нові автомобільні покришки (до 15-20 відсотків використання), водовідштовхувальне покриття для дахів (до 40 відсотків), залізничні шпали та підрейкові прокладки (до 60 відсотків), покриття для шляхів (14-15 тонн на 1 км шляхового покриття), безшовне покриття з гумового кришива для спортивних, ігрових та дитячих майданчиків, тротуарну гумову плитку (основна сировина – подрібнене гумове кришиво), добавку до бетону у будівництві (фібробетон) тощо.
Як бачимо, краще підкидати шино-дровця до вогнища глобального потепління, аніж зайнятися елементарними екоклопотами.
Цікаво, чи знають про названий «об′єкт» місцеві органи влади та екологічні служби, хоча й повинні б знати, згідно своїх обов′язків?
Чому не вживають відповідних заходів? Слід негайно припинити цей екологічний злочин та притягнути винних до відповідальності!
Олександр ГОЛОБОРОДЬКО,
фото автора