Депутат Херсонської обласної ради Микола Ставицький вирішив з`ясувати в чому проблема нових змін в законодавстві про поховання померлих. Для цього депутат звернувся до юристів.
Чому морги відмовляються приймати померлих? Рідні вмерлих шоковані, вже сьогодні процес поховання може тривати до дев’яти днів. Верховна рада має виправити цю страшну помилку за законодавчому рівні. Особисто від себе я зробив депутатські звернення на наших нардепів земляків щоби вони підтримали людей і ініціювали вдосконалення закону про поховання померлих.
Дане роз’яснення яке нижче по тексту, на прохання громадян підготував мій колега адвокат Рома Ставрост.
«Протягом останнього тижня в суспільстві панують істеричні настрої з приводу неможливого поховання померлих. Ця проблема виникла з моменту набрання 16 березня 2018 року чинності внесених до Кримінального процесуального кодексу України змін Законом №2147-VІІІ від 03.10.2017 року. Мова йде саме про зміни до статей 242, 243 і 244 КПК України, які встановлюють підстави проведення експертизи, визначають порядок залучення експерта і розгляд слідчим суддею клопотання про проведення експертизи.
Проаналізувавши зазначені правові норми у редакції, що діяла до 16.03.2018 року, і після цієї дати, слід дійти висновку, що змінився суб’єкт призначення експертизи, Якщо раніше експертизу призначали слідчий або прокурор, то тепер – суд (слідчий суддя). А подає суду відповідне клопотання про призначення експертизи – слідчий або прокурор. Це безумовно зумовлює більшу витрату часу.
Для чіткішого розуміння проблеми, що склалася, потрібно розуміти які трупи підлягають експертизі, а які ні.
Відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла померлого регулюються Законом України від 10 липня 2003 року №1102-ІV “Про поховання та похоронну справу”. Статтею 11 Закону встановлено, що особі, яка ховає померлого, в день її звернення видається лікарське свідоцтво про смерть закладом охорони здоров’я, а також свідоцтво про смерть та довідка про смерть відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад.
Міністерством охорони здоров’я України затверджена Інструкція щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма №106/о).
Відповідно до цієї Інструкції для забезпечення реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану закладом охорони здоров’я родичам померлого чи іншим особам, які зобов’язалися поховати померлого видається лікарське свідоцтво про смерть.
Видача трупа без лікарського свідоцтва про смерть забороняється.
Лікарське свідоцтво про смерть обов’язково містить у собі інформацію про причину смерті і видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину.
У разі, якщо смерть настала внаслідок дії зовнішніх факторів (травми, асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, отруєнь тощо), після штучного аборту, проведеного поза межами медичного закладу, смерті на виробництві, при раптовій смерті дітей першого року життя та інших осіб, які не перебували під медичним наглядом, померлих, особа яких не встановлена, а також у тих випадках, коли є підозра на насильницьку смерть, лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним експертом після розтину.
Отже, лише ці названі випадки, коли лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним експертом, а експертиза починаючи з 16 березня 2018 року призначається судом.
У всіх інших випадках, якщо тільки відсутня підозра на насильницьку смерть, або смерть, що настала внаслідок вчинення будь-яких інших суспільно небезпечних посягань (злочинів), експертиза трупа не призначається і не проводиться, а лікарське свідоцтво про смерть видається медичним закладом на підставі огляду трупа лікарем.
У разі, якщо померла особа не перебувала під медичним наглядом, її труп підлягає судово-медичній експертизі.
З викладеного можна зробити висновок, що не всі трупи підлягають судово-медичній експертизі.
Законодавством не встановлені строки, в межах яких мала б бути призначена експертиза, подане клопотання слідчим чи прокурором до суду, розглянуте клопотання судом тощо. Але цей строк має бути розумним, особливо враховуючи, що близькі і рідні померлої особи переносять неабиякі душевні страждання у зв’язку зі смертю близької людини, у них змінюється звичайний спосіб життя.
Держава, її органи та органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи відповідальні перед фізичними і юридичними особами, в тому числі за проведення у розумні строки судово-медичної експертизи і видачі трупа рідним померлого для поховання.
У разі невиконання державою та її органами цього обов’язку, вони можуть понести майнову відповідальність за завдану моральну шкоду рідним і близьким померлого, у вигляді психічних страждань. Розмір моральної шкоди визначається в кожному випадку окремо, в залежності від ступеню і часу психічних і душевних страждань. Моральна шкода стягується в судовому порядку з того органу або посадової особи, які допустили зволікання в проведенні експертизи, тобто винні у спричиненні моральної шкоди.
Зміна державою порядку призначення експертизи та/або нездатність державними органами забезпечити проведення експертизи у розумні строки не повинно порушувати або обтяжувати права громадян, зокрема причиняти їм психічні і душевні страждання».