Голова Генічеської райдержадміністрації Олександр Воробйов як учасник Революції Гідності поділився спогадами про події лютого 2014 року у перебігу заходу, присвяченому Дню Героїв Небесної сотні 20 лютого у Генічеську Херсонської області:
“Якщо б ви бачили! То була перша сотня. Хлопці пішли навіть на ті кулі снайперів. Я не пішов… Я їм кричав: “То провокація, не йдіть! Зупиніться!”.Вони зі Львова, вони йшли уперед. Отакі вони.
А завдання було – знищити. Найкращих, найсміливіших.
Перший впав, з дерев’яним щитом, наскрізь прошитим снайпером. Вони стріляли в око та в голову, забавляючись цією стріляниною. Ніхто в груди не стріляв: в око або в голову. Перший впав, я думав, вони будуть відтягувати один одного.
Ні. Той, хто був позаду – йшов вперед. Через п’ять метрів він впав. Третій ішов уперед. Де стільки сили й мужності можна взяти? Навіть я, офіцер, зупинився. Я преклоняюся перед кожним з них. Тому що саме таким прикладом вони зупинили те свавілля, і змусили повернутися той “беркут” назад, та втекти того покидька – Януковича, який того часу був президентом. Я пам’ятаю, як на стінах була кров, на асфальті була кров. Ми тягли хлопців в готель Україна, де був розгорнутий шпиталь. Нам не давали змогу забрати всіх, хто був на асфальті. Снайпери забавлялися та розстрілювали всіх, хто підходив до поранених, до загиблих. Я думав, що таке буває тільки в фільмах, що таке було тільки у Другій світовій війні. Але ж це відбулося на нашій землі в двадцять першому столітті. В центрі столиці, майже в центрі Європи. Ми не знали, що робити, що далі буде.
Але головне: ніхто не пішов, лікарі з написом «допомога», журналісти з надписом «преса», допомагаючи, знімаючи все те, що тоді відбувалося. Ми згуртувалися. І саме ця згуртованість допомогла нам, вистояти, перемогти, і зробити все можливе, для того, щоб вам, шановні діти, відкрився шлях нової демократії, незалежності, нової перспективи…”.
