Вийшла друком правильна книжка.
Зовсім скоро у Львові вона буде представлена публіці на Форумі видавців у суботу 17 вересня о 17:00 у Палаці мистецтв.
Написав декілька сторінок передмови до цього першого видання:
СЛОВО ДО ЧИТАЧІВ
Добробати. Це слово за роки російської агресії у нашій країні швидко знайшло той глибокий сенс, що зробило його зрозумілим кожному громадянину і патріоту України.
Це зараз журналісти і публіцисти грають асоціаціями, вкладаючи додатковий зміст у складне словосполучення “добровольчі батальйони”, в якому, кажуть, ДОБРО – найвагоміша складова. Напевно так і є…
Добровольці прийшли до добровольчих батальйонів спеціального призначення Міністерства внутрішніх справ України – підрозділи, які ми змушені були створити, відповідаючи викликам часу – і зазвичай з добром!
Йшли перші дні після перемоги Революції гідності.
… Розпочалася анексія Криму, сепаратисти почали розгойдувати український схід.
Стало зрозуміло, що Збройні сили України, практично зруйновані владою Януковича, перебувають у жалюгідному стані, внутрішні війська і міліція деморалізовані – чинити опір агресору і сепаратистам мали змогу лише лічені підрозділи.
Потрібно було робити щось неординарне та ефективне. Олександр Турчинов, котрий на той час виконував обов’язки Президента країни, зібрав тодішніх прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, секретаря РНБО Андрія Парубія, виконуючого обов’язки голови Адміністрації Президента Сергія Пашинського, військових. Був присутній і я, міністр внутрішніх справ.
– Реагувати на загрози практично нічим, все тріщить по швах, – розпочав нараду
Турчинов. -Будемо формувати батальйони територіальної оборони – потрібно різко збільшити кількість боєздатних підрозділів, розкривайте резерви, викликайте на службу досвідчених офіцерів із запасу, рахунок йде на дні!
Арсенію, – звернувся він до прем’єра, – знаю, що скарбниця порожня, але все має бути забезпечено – гроші, паливо… Думайте!
– Арсене, – звернувся він до мене, – нарощуй спецпідрозділи, оперативно.
Чекаю конкретних пропозицій і дій.
Події розвивалися стрімко. Дуже швидко стало зрозуміло, що ставка на батальйони територіальної оборони, що формуються за рахунок призову на службу у військкоматах, повною мірою себе не виправдала – бойові підрозділи дуже складно і довго формувалися, були не достатньо боєздатні.
Саме тоді і виникла ідея формування нових спецпідрозділів МВС – тільки з добровольців. Отже, і службовці, і міліціонери, які пішли в запас, і хлопці з Самооборони Майдану, і просто патріоти з “гражданки” – тільки на добровільній основі!
Мотивовані, котрі швидко навчаються і не пасують перед будь-якими труднощами тих перших тижнів.
По всій країні я розіслав відповідні інструкції та накази. Робота розпочалася, при цьому дуже оперативна і незадокументована. Геть архаїчні бюрократичні процедури і фільтри – так ризикуємо, але час того вимагав!
Перший добровольчий батальйон Нацгвардії було сформовано безпосередньо на Майдані – поставили намет для вербування і через два дні в Нових Петрівцях уже запрацював тренувальний табір. Неабияк тут спрацювали Андрій Парубій та Микола Величкович, величезну роботу виконали чимало інших наших майданівців.
У цій книзі зібрано багато фактів, спогадів і міркувань – звичайно не повних, подекуди і неточних ще повною мірою. Занадто гаряче ще, немає часу ні на ретельний аналіз, ні на вивірені деталі цього феномена, якими стали добровольчі батальйони в Україні.
Час усе розставить по місцях. Ще будуть і дослідження та монографії, проте це видання важливе й актуальне сьогодні, як ніколи – у наш все ще непростий час…
Не потрібно обожнювати чи ідеалізувати добробатовців – вони не боги і не судді, не фахівці всіх сфер і не моралізатори.
Вони просто хлопці і дівчата, які, незважаючи на смертельні погрози, не відаючи, чим закінчиться для них та чи інша бойова операція, не сховалися, а в найважчий момент – встали на захист України! Вони заслуговують на повагу всі – і ті, хто загинув, і ті, хто поранений, і ті, хто повернувся неушкодженим!
Не всі в багатотисячній армії добровольців були врешті-решт героями. Це теж правда. Були розформовані “Шахтарськ” і “Торнадо”. Взагалі було різне. Така природа людини, такий її світ. Він не чорно-білий, і не завжди переважають світлі й сонячні фарби. Але незважаючи нінащо – нікому не дозволю огульно засуджувати той самий розформований мною ж “Шахтарськ”! Тим, хто не пам’ятає або не знає, нагадаю – а я ніколи цього не забуду! – в атаці під Іловайськом загинуло 17 “шахтарців”. Віддамо честь і належне бійцям!
Мені не подобається, коли під добробатовців, одягнувши камуфляж, маскуються крикуни, фарисеї. Мені не подобається, коли по одному вчинку одного добробатівця, судять про всіх. Мені хочеться, щоб якомога більше людей знало правду, а не міфи – правду і реальні факти про подвиг добробатовців. Вони на це заслуговують!
Сподіваюся, презентована
вам книга допоможе в цій благородній справі.
міністр внутрішніх справ України