27 квітня Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки завершив XIX-й театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» драмою «Вид з мосту», яка була поставлена Кирилом Кашліковим за однойменною п’єсою американського драматурга А. Міллера. В театральному світі його називають американським Шекспіром. У виставі було все те, за чим скучив, чого так чекає сучасний глядач від театру. Головне була майстерна, переконлива гра акторів, справжня гра, із справжніми емоціями, справжніми бурхливими почуттями, потужною енергетикою, яка йшла від сцени, електризувала залу, колихала свідомість аудиторії вишуканими мистецькими хвилями.
Органічна сцена вистави, позбавлена надмірних зовнішніх акцентів, відсутність дешевих трюків, фальшивих флешмобів. Надзвичайно гармонічна сцена не перевантажена звуковими ефектами, наповнена вражаючої грою акторів, які не ховались за штучними, істеричними, громогласними пасажами та репліками. Акторів які грали, які дозволяли аудиторії переживати, пропускати через себе хвилюючі миті кожної сцени, відчувати трепіт кожної долі, кожної сюжетної ниточки в заплутаному клубку людських пристрастей.
В особистій трагедії літнього портового ватнажника Едді, що заблукав у темряві фрейдістських комплексів, в світлому почутті Кет, в яскравому джазовому запалі веселої «Паперової ляльки», в любові, мудрості, жертовності Беатріс, у відданості та безглуздій принциповості Марко, в атмосфері американського Брукліну 50-х рр. вставали обрії сучасності.
Велика вдячність Вам містер адвокате Алф’єрі (Олег Замятін), чутлива, хвилююча Беатріс (Ольга Кульчицька), весняна, невимушена, відкрита Душі всесвіту Кет (Ольга Берьозкіна), суперечливий, вщент розбитий, розтягнений на шматочки Едді (Віктор Сарайкін), юний закоханий паперовий вікінг співучий Родольфо (Євген Родольфо), справедливий та могутній Марко (Володимир Ращук), дружній Луї (Павло Кільницький), а також всюдисущі, холодні, безжальні люди зі сталі – Агенти Іміграційного бюро. Велика вдячність Вам актори і режисер за театральне свято, за «Вид з мосту» який Ви подарували Херсону на «Мельпомені Таврії».
Георгій Бянов
«Таврійський діалог»