Між українською громадою Іспанії та посольством України спалахнув скандал. Точніше, він вкотре загострився.
Активісти громади звинувачують посла Анатолія Щербу в ігноруванні і навіть блокуванні ініціативи зі спорудження у Мадриді монумента Івану Франку, який вже давно лобіює українська громада – навіть після того, як цю ідею публічно підтримало МЗС.
Редакції не вперше та з різних джерел доводиться чути про тертя між українцями Іспанії і нашою дипмісією. І хоча ми не присутні на місці і не можемо оцінити, яка зі сторін є правою – та факт суперечки безсумнівний. З огляду на це “Європейська правда” вирішила опублікувати думки одного з активістів громади. Редакція готова надати слово і послу Анатолію Щербі.
* * * * *
Посол України в Іспанії Анатолій Щерба назвав одну з провідних іспанських газет “фейковими новинами”.
Не те щоб в іспанських ЗМІ не траплялося фейків на українську тематику, але до цього жоден привід не знаходив такої категоричної відповіді посла. Без публічного реагування залишилося чимало неправди про український уряд і такі випадки, як участь іспанських спостерігачів на “виборах” Путіна на території Криму, незаконні поїздки іспанців на окупований півострів, відкрите пропагування в Іспанії ДНР/ЛНР тощо.
Чому цього разу настільки рішуча реакція і про що саме мова?
Минулого тижня видання La Razón звернуло увагу на ініціативу спорудження в Мадриді пам’ятника Іванові Франку. Іспанська газетаопублікувала новину, в якій ідеться, що спілка асоціацій українців скерувала до МЗС України скаргу про опір цій ініціативі з боку посла.
У публікації зазначається, що справа увіковічення Івана Франка в Іспанії знайшла особисту підтримку президента регіону Мадрид та була подана громадою на розгляд мерії іспанської столиці.
Сам дипломат у відповідь написав листа до головного редактора La Razón, вимагаючи спростування та назвавши інформацію “нахабною брехнею”, а саму публікацію – “фейковими новинами”. Зрештою, в газеті вийшланова публікаціяз позицією пана Щерби про те, що він не проти спорудження пам’ятника, але це не від нього залежить.
І тут постає окреме питання. Чи може дипломат найвищого рангу замість того, щоб врешті-решт з’ясувати стосунки безпосередньо зі своїми співвітчизниками, істерично звертатися зі шпальт іноземного видання і загострювати ситуацію, підтверджуючи на всю країну наявний конфлікт?
Сама ж проблема починається з того, що ще наприкінці грудня 2017 року півтисячі українців Мадрида підписалися під проханням до посла Анатолія Щерби, щоб той став рупором цієї громадської ініціативи. Однак з посольства навіть не надійшло відповіді на таке колективне звернення громадян.
І це ігнорування, додатковим прикладом якого є відмова посла в особистому прийомі активістів, є ще одним елементом серед 50 сторінок матеріалів скарги, яка зараз перебуває на перевірці у МЗС.
Питання навіть не в тому, що посол Щерба за два з половиною роки жодним чином не згадав постать Івана Франка в іспанській публічній сфері – статтях, інтерв’ю, виступах і т.д.
Oсновою для скарги став доступ до матеріалів міської ради Мадрида, які підтверджують, щопосол письмово не звертався до мерії іспанської столиці щодо спорудження будь-якого пам’ятника.
У тій своїй репліці, яку опублікувала іспанська газета, Анатолій Щерба заявив: “Правдою є те, що ми проаналізували з представниками влади столиці Іспанії питання вшанування деяких видатних українських постатей, таких як Тарас Шевченко, Іван Франко і Леся Українка, шляхом надання імені письменника одній з вулиць Мадрида”.
Іншими словами: посол не заперечує, що не докладав зусилля для спорудженням пам’ятника – ні Івану Франку, ні Тарасу Шевченку, ні комусь іншому.
Навпаки, пан Щерба заводив справу монументалізації Івана Франка в глухий кут.
По-перше, коли підбадьорював громаду до активніших дій перед іспанською стороною, але сам жодного кроку в цьому напрямку не вчинив. Власне, у певний момент представники аж 20 асоціацій українців Іспанії зверталися до мерії Мадрида щодо виділення місця під пам’ятник Іванові Франку.
По-друге, як виявилося, посол цілком негласно проводив паралельну, власну ініціативу – залагоджував з мерією питання назви іменем Тараса Шевченка малого вуличного перехрестя поблизу посольства України.
І це у ситуації, коли профільне управління МЗС вже погоджувало можливість вивезення з України до Іспанії готової скульптури Івана Франка. А заступниця голови МЗС Олени Зеркаль встигла заявити, що пам’ятник Іванові Франку “покликаний стати важливим символом України в Іспанії та сприяти об’єднанню української громади”. Ініціатива монументалізації Каменяра також знайшла підтримку в секретаріаті Кабміну, на Львівщині та в культурних і наукових колах по всій країні.
Також не відбулося увіковічення в Іспанії Великого Кобзаря.
Посеред минулого року, на прохання посольства Іспанії в Україні, одній з київських шкіл присвоїли ім’я іспанського генія Міґеля де Сервантеса. На знак взаємності було вирішено задовольнити цікаве українській стороні питання, яким виявилося лише мале вуличне перехрестя.
Посол Анатолій Щерба – без обговорення та без інформування представників українських організацій – погодився з міркуванням іспанців, що краще вшанувати українських жінок і віддати перевагу імені Лесі Українки.
Якби посольство насправді працювало щодо постаті Івана Франка, іспанська сторона обов’язково б на неї відгукнулася. Ще в 2017 році іспанські дипломати в Києві та посадовці мерії Мадрида зазначили автору цих рядків, що визнання Івана Франка в Іспанії залежить від українського посольства. А мова не лише про одного з тріади кращих українських літераторів і натхненника Соборності України.
Іван Франко – перший, хто поширив серед українців Сервантеса і його Дон Кіхота, а також інших основних класиків та жанрів іспанської літератури. Тематика іспанізму Івана Франка згадується в Іспанії з 1920-х років.
Іспанський журналіст процитував у своїй статті інформацію, що посольству співзвучні прізвища українського поета та іспанського диктатора Франциско Франко.
Така відповідь викликає сумніви. Сподіваємося, ми дізнаємося правду, побачивши відповідь МЗС на вказану скаргу, подану майже місяць тому. У відомстві Павла Клімкіна досі не призначили засідання, на якому мають розглянути весь комплекс доводів щодо цього питання.
Наразі фактом залишається те, що підхід посла призвів не лише до безперспективності надзвичайних громадських зусиль для появи пам’ятника Івана Франка, але також і недосягнення посольством власного наміру щодо назви вулиці на честь Тараса Шевченка. Також завдано шкоди іміджу українських організацій перед іспанською владою. Загалом діаспоряни залишилися в дурнях.
Промовистим є і те, що відповідальні особи посольства, які тепер кожного дня ідуть на робоче місце повз табличку з ім’ям геніальної Лесі, жодним чином не вшанували її лютневі роковини – бодай яким-небудь флешмобом.