«Багато років на цей берег наші люди скидали тонни сміття», – розповідає селищний голова Козацького Бериславського району Андрій Чирко. Ми стоїмо на узбережжі річки Козак поряд із руїнами знаменитого палацу князя Трубецького. Про збереження цього величного маєтку в радянські часи ніхто не думав. Довгий час у ньому була школа, потім гуртожиток. В останні десятиліття комуністичної епохи у палаці сталася пожежа. Розгрібати як слід завали ніхто не став: їх просто вивалили з урвища вниз на берег, де й покинули.
— Так само робили й місцеві, хто будував на узбережжі будинки. Вели роботи, будівельне сміття просто звалювали на берег, і всі так чинили. А минулого року мешканці прилеглих до річки будинків вирішили навести порядок, зробити місце для відпочинку під вербами. Розчистили один зі струмочків, поставили столи. Ініціативу підхопили наші ветерани спорту. І несподівано для всіх у тамтешніх заростях і завалах були виявлені дивовижної краси водоспади,- продовжує Андрій Андрійович.
До робіт з очищення берега одразу підключилися активісти з Нової Каховки, місцева влада. Долучилися і учні козацької школи, студенти новокаховських вузів і комунальники. «Спочатку у нас було фактично три водоспади, а решта губилися в наносних грунтах і купах сміття. Коли все це почали прибирати, виявилося, що водоспадів там значно більше. Роботи попереду ще дуже багато: ми хочемо розчистити завалені камінням гроти, продовжити укріплення доріжок. Але вже нині наші водоспади можна показувати іншим. Торік ми презентували це явище на Таврійському туристичному конгресі у Новій Каховці, після чого сюди почали приїжджати люди з різних куточків України», – додає селищний голова.
Приваблюють їх не лише водоспади. Попри значні руйнування, величезний інтерес залишається до залишків ансамблю палацу князя Трубецького кінця XIX – початку XX століття – одного з найкрупніших архітектурних ансамблів маєтків Херсонщини. Він і дотепер найповніше зберігся як зразок палацово-паркового ансамблю українського півдня. Потужні підпірні стіни, башти, містки, ворота, аркбутани, що підтримують підпірну стіну над урвищем, – нині навіть важко розділити, що з цього створено людиною, а що природою.
— Якби було бажання у керівництва ПАТ «Князя Трубецького», тут можна було б зробити справжню перлину. Адже якщо подивитися на зйомки з повітря, під стінами палацу Трубецького ще залишаються тераси, що йдуть прямо до берега. Кажуть, до 1917 року всі вони були засаджені трояндами: ви собі уявляєте, як би це виглядало і з боку річки, і з самого берега? Все, що необхідно для відновлення терас, – хоча б очистити їх від заростей. Багато зусиль для цього не треба, але керівництво ПАТ «Князя Трубецького» не поспішає. Кажуть, не мають коштів, – говорить Андрій Чирко.
Років з 10 тому руїни палацу були передані місцевому виноробному підприємству, що носить ім’я князя. Селищний голова зізнається, що жалкує через те, що тоді прийняли таке рішення. «Бо багато років минуло, але обіцянки навести лад на цій території так і не були виконані. Скільки разів до підприємства приїжджають їхні акціонери з Києва – могли б хоч раз запросити для розмови про перспективи цієї території. Хоча я сподіваюся, що вони обов’язково підключаться, адже не може такого бути, щоб все залишалося так, як є», – додає він.
Власністю ПАТ «Князя Трубецького» є й інша пам’ятка Бериславського району – дозорна вежа, або башта Витовта, розташована в сусідньому Веселому. Датою її спорудження називають кінець XIV століття, за часів Великого князівства Литовського. Проте в жалюгідному стані в самому селі перебувають інші споруди, збудовані в радянські часи місцевим радгоспом ім. Леніна. «ПАТ «Князя Трубецького» нині вкладає величезні кошти в свій розвиток. Там виконано справді великий обсяг роботи. Але я думаю, що в їхніх подальших планах – впорядкувати й інші свої будівлі. Просто дуже важко зробити все одразу», – коментує веселівський сільський голова Людмила Аннас.
Сам палац Трубецького, до речі, приховує й інші таємниці. Останнім часом навколо його руїн у землі почали з’являтися дивні провалля. Селищний голова Козацького припускає, що вони відкривають доступ до знаменитих підземних приміщень старого маєтку. У перше провалля засипали цілу машину грунту, але весь він пішов під землю, а дірка так і залишилася. Нещодавно після дощів з’явилося нове провалля на пішохідній доріжці біля селищного будинку культури. «Ми вирішили його не засипати, – розповідає Андрій Чирко. – У нас був випадок, коли під час земельних робіт працівники наштовхнулися на якусь дивну стіну, яку не могли продовбати відбійним молотком. Тому дуже хочеться з’ясувати, що ж там знаходиться під нашими ногами і які ще дива приховує старовинний маєток».
Олег Батурін